Бистрицький Є. К. Програма з курсу «Філософія» для студентів, аспірантів і пошукачів Української Академії Мистецтва. — 1995.

Головна    




Українська Академія Мистецтва

Київ — 1995 р.


Кафедра культури і соціально-гуманітарних дисциплін


Бистрицький Є. К., доктор філософських наук

Програма з курсу «Філософія» для студентів, аспірантів і пошукачів * Української Академії Мистецтва

* Визначення змістових обсягів програми для кожної окремої категорії слухачів визначається кафедрою.





МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ. Викладання філософії в Академії мистецтва має за мету декілька цілей. По-перше, надати академічне знання головних течій, напрямів і найістотніших вчень світової і власнонаціональної філософської думки. По-друге, на тлі розгорнутого історико-філософського матеріалу навчити розрізняти, формулювати і усвідомлювати філософсько-світоглядні проблеми у контексті минулого і сучасного культурного життя. Нарешті, прищепити вміння самостійного, проте такого, що спирається на класичні зразки, мислення, а також навчити усталеної понятійної основи для творчого пошуку у власному вирішенні світоглядних і смисло-життєвих проблем з урахуванням специфіки художнього учбового закладу і обраної студентами спеціалізації.


ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КУРСУ. Курс філософії будується на традиційних засадах академічної освіти, себто спирається на послідовне вивчення кращих зразків філософської традиції, які викладаються у лекційному курсі і вивчаються по класичним філософським текстам та за підручниками. Ми відмовилися від культурницько обмеженої періодизації історичного процесу світової філософської думки лише за соціально-економічними (формаційними) критеріями, узявши за основу, по-перше, проблемний внутрішній розвиток філософського мислення і, по-друге, його органічний зв’язок зі світовими цивілізаціями (щодо східної мудрості) і культурно-історичними епохами і культурницькими стилями (щодо історії європейського людства). Соціально-економічна канва була збережена там, де вона безпосередньо набуває культуротворчого і світоглядного значення, як це сталося, наприклад, за часів Реформації у процесі виникнення того, що Макс Вебер називав духом капіталізму, а також де йдется про філософське розуміння суспільства. Художньо-творча специфика нашої академії знайшла відбиття у особливому підкресленні культурологічної і гуманітарної проблематики, питань їхнього герменевтичного дослідження, а також аналізу людини і особистісного людського буття. Разом з тим робиться наголос на розумінні художньої творчості, саморозумінні митця і його вміння тлумачення явищ культури — як провідних орієнтирів для історії і сучасної філософської думки. Курс філософії передбачає проведення практичних занять у формі кольоквіумів, семінарів і письмових творів для навчання філософської інтерпретації з світоглядної і культурологічної проблематики, а також для кращого засвоєння і перевірки філософських знань. Методична розробка практичних занять і рекомендована література до них додається окремо.


ТЕМА І. Поняття філософії, його генеза, сенс і культурно-історичні витлумачення.

Соціальні та культурні передумови виникнення філософії. Філософія як унівесальне знання, як мудрість і як світоглядна проповідь. Філософія у історичному відношенні до релігійної віри. Історичне розмежування філософії і сучасної науки. Незбіг філософії, антропософії і історіософії. Філософія і питання сучасної рецепції східного езотеричного світобачення. Герменевтична функція філософії. Зближення філософії і художньої творчості в сучасному світі.


ТЕМА II. Філософська думка у цивілізаціях Стародавнього Сходу і становлення європейської філософії у античному світі.

Розуміння світу і людини в давньокитайській філософії: онтологічна і етична проблематика в конфуціанстві та даосизмі. Філософське значення давньоіндійської мудрості: Упанішади, ранній будизм, школа ведійської традиції. Традиціоналізм східної культури і питання її світоглядного впливу на західну філософію. Загальне культурно історичне значення; усталена періодизація античної філософ ії. Досократичний тип філософ ствування, специфіка його світобачення і узагальнень: натурфілософія, Геракліт, піфагорейці. Тотожності і відмінність міфологічного світобачення і філософського мислення. Учення про буття елеатів і філософський сенс античного атомізму. Просвітництво софістів і передумова виникнення сократичного світорозуміння. Питання про прекрасне і відкриття духовно-душевного виміру людського буття. Вчення Платона про світ ідей і його історичний сенс. Проблема естетичних засад античного світорозуміння. Критика Платона та власні риси метафізики Арістотеля: вчення про субстанції, про причини, про бога. Науково-пізнавальна і естетична значущість філософії Арістотеля. Проблема кальокагатії: істина — добро — краса. Соціальний і людський сенс пізньо-античного скептицизму, епікуреїзму, стоїцизму. Римсько-латинська рецепція давньогрецької культури і філософії. Формування засад нового світобачення за доби фінальної античності у філософії Плотіна: вчення про єдине. Філософський зміст неоплатоністського символізму і містики.


ТЕМА III. Філософія середньовіччя і її культуротворчій зміст.

Культурні передумови виникнення європейської самосвідомості: християнство і антична культура. Релігійні витоки і герменевтичний тип середньовічного філософствування: апологетика та патристика. Вчення Аврелія Авґустіна і його культурно-історичне значення. Європейська ідея особистості. Генеза схоластичної філософії. Пьер Абеляр і його раціоналістичний аналіз теології. Мусульманська релігія та культура і арабомовний арістотелізм (перипатетизм): Авіценна і Аверроес. Арістотелізм та платонізм у філософії середньовіччя. Номіналізм та реалізм: пізнавальний і світоглядний смисли їх боротьби. Вчення Томи Аквінського про співвідношення віри і розуму. Онтологічні доведення буття бога. Проблема свободи волі у Дунса Скота. Місце філософії середньовічної доби в історії європейської культури.


ТЕМА IV. Філософія доби Відродження і формування європейської культури.

Гуманісти і гуманістичний сенс Відродження. Європейське поняття гуманізму. Розуміння природності і особистості людини у творчості Данте Аліґ’єрі і Франческо Петрарки: поняття Homo Creator і зворотній бік ренесансного титанізму. Дух ренесансного активизму і культурна спадщина діячів відродження. Світорозуміння у філософський спадщині Миколая Кузанського. Ренесансний платонізм та пантеїзм. «Героїчний ентузіазм» Дж. Бруно і становлення нової картини світу у працях Коперника і Галілея. Етика і вчення про державу Нікколо Мак’явеллі. Реформація як соціально-культурне явище: протестантизм і дух капіталізму. Значення життя і ідей Мартіна Лютера для становлення європейської самосвідомості. Значення національних мов та культурних традицій для становлення нового світобачення.


ТЕМА V. Основні ідеї філософії Нового часу і формування проекту Просвітництва.

Соціально-культурні і науково-світоглядні передумови формування західно-європейської філософії самосвідомості. Декартова концепція самосвідомості (Ego cogito) і її значення для розуміння європейської культури і філософії. Поняття суб’єкта та об’єкта, новітньоєвропейський сенс поняття природи. Феномен натюрморту. Наукові ідеали у світорозумінні і раціоналістична етика Спінози. Поняття людського досвіду: емпіризм і сенсуалізм в філософії й світосприйнятті. Феноменалістичний сенс суб’єктивизму Берклі та Г’юма. Гуманітано-суспільні ідеї Дж. Віко і Гоббса. Просвітництво як явище культури. Розум і культура, наука і релігія, науковий розум і культурний поступ. Матеріалізм французських енциклопедістів. Ідея суспільного договору Руссо. Просвітницьке розуміння побудови суспільства і поняття культури. Культура як Bildung: філософські погляди Ґете, В. Гумбольдта. «Смак», «такт», «здоровий глузд» як категорії культури. Метафора світла у європейській культурі. Утопія і суспільні ідеали просвітництва.


ТЕМА VI. Класична німецька філософія і основні ідеї та принципи філософії марксизму.

Критична філософія Канта: відкриття трансцендентальних засад людського буття, свідомості, культури. Етика Канта та обґрунтування естетичного відношення людини до світу. Актуальність кантової філософії. Система і діалектика Геґеля. Геґелівське розуміння культурного розвитку: поняття об’єктивного духу. Філософія «тотожності» і «одкровення» Шеллінґа. Поняття абсолюта. Антропологічне вчення Фейєрбаха.і його критика християнства. Поняття відчуження. Марксове вчення про відчуження і суспільно-діяльністну сутність людини. Марксистське поняття суспільства і антропогенезу людини. Сенс матеріалістичного (наукового) розуміння історії і культурного прогресу. Просвітництво і утопізм марксистського вчення про комунізм.


ТЕМА VII. Філософська думка культури Київської Русі.

Культурні традиції східних слов’ян: Ідея софійності світу; ідея мудрості (життя в істині). Філософські проблеми у релігійних і світських творах («Ізборники Святослава», «Повісті временних літ», «Поученні Мономаха», «Києво-Печерському патерику»). Ідеї духовного подвижництва у релігійних діячів давньої Русі.


ТЕМА VIII. Головні ідеї і проблеми російської філософії.

Специфіка російської філософської думки: ділема «слов’янофілів» та «західників»; пошуки особливості «російської душі», духовне місіонерство. Шеллінґіанство в Росії. Філософські погляди революційно-критичної інтеліґенції XIX ст. (Герцен, Бєлінський, Чернишевський), їхня боротьба проти традиціоналістів. Сенс «російського космізму»: Н. Федоров, В. Соловйов, їхні релігійно-філософські концепції. Ідея «всеєдності» та «соборності». Проблема людини у творчості Достоєвського і Толстого. М. Бердяєв: сенс історії, критика комунізму. Етичні ідеї С. Л. Франка і екзистенціальні погляди Л. Шестова. Антропософські та езотеричні вчення в класичній російській культурі: Блаватська, школа Гурджієва; рецепція східної мудрості Реріхом. Сучасні ідеї російських філософів.


ТЕМА IX. Філософія в Україні.

Ідеї раннього гуманізму в Україні XVI-XVII ст. Боротьба проти засадничих догм католіцизму, ідеї пантеізму; обґрунтування православної догмати. Специфіка реформаційних рухів в Україні. Київо-Могилянська академія і філософські ідеї XVIII-XIX ст.: просвітництво, поширення поглядів мислителів доби Відродження; ідеї моральної філософії. Філософія Г. Сковороди: «філософія серця», пантеізм, вчення про людину та її щастя, етичні ідеї, вчення про «сродну працю». Насильницька денаціоналізація української мови й культури. Філософія П. Д. Юркевича: розвиток «філософії серця» і його вплив на російську філософську думку XIX-XX століть. Світоглядні настанови членів Кирило-Мефодіївського братства. Т. Шевченко про світ, людину, суспільство та історію. Світоглядні ідеї Костомарова і П. Куліша. Становлення «української ідеї», її філософсько-культурний зміст. Вчення про історичний поступ, людину, світ національного буття в творчості І. Франка, Л. Українки, М. Драгоманова. Історико-культурні та суспільницькі ідеї М. Грушевського і В. Винниченка. Вчення про суспільство В. Липинського. Філософські погляди Дм. Чижевського. Вчення про ноосферу В. Вернадського. Світоглядна школа української філософії: сучасні ідеї.


ТЕМА X. Романтично-герменевтична течія західноєвропейської філософії.

Національно-культурна плюралізація європейського людства і виникнення романтичного світогляду. Філософія романтиків: ідея повернення до національного ґрунту і історичних витоків культури. Романтичне поняття культури. Герменевтика Шлейєрмахера та ідея обґрунтування наук про культуру В. Дільтея. Поняття життя і переживання. Значення герменевтичного світорозуміння в гуманітаристиці та культурологічному знанні. Філософія волі Шопенгавера і європейський песимізм. Філософія Фр. Ніцше: вчення про «аполлонівське» та «діонісійське» начала у європейській культурі і мистецтві, ідея вічного повернення того ж самого, поняття надлюдини. Головні ідеї філософії культури О. Шпенґлера. Філософсько-романтичне розуміння феномену національного відродження і інтеґральний націоналізм Дм. Донцова. Романтично-герменевтична критика проекту Просвітництва: відкриття значущості позараціональних шарів людського буття і культурної творчості. Психоаналітична герменевтика З. Фрейда: вчення про динаміку підсвідомого. Поняття архетипів коллективного підсвідомого в культурі і мистецтві у вченні К. Юнґа. Психоаналітична концепція культури, антропогенезу, творчості. Психоаналітичні дослідження мистецтва.


ТЕМА XI. Сцієнтистський світогляд у сучасній філософії та його історичні перспективи.

Місце наукового світогляду у класичній і сучасній європейській культурі. Діяльнісно-конструктивістській сенс наукового світобачення: наука і перетворення природи та суспільства. Обмеженість і криза марксистського пояснення історичного поступу та революціонаризму. Позитивістські течії у сучасній філософії і культурному житті.


ТЕМА XII. Феноменологія та екзистенціалізм як філософське осягнення людини, культури та мистецтва.

Феноменологія Гуссерля і сенс феноменологічного споглядання. Феноменологічні уявлення про кризу європейської культури. Феноменологічне розуміння світу: поняття світу. Базові уявлення фундаментальної онтології М. Гайдеґґера і екзистенціальний аналіз людського буття. Поняття екзистенції і екзистенціальні уявлення щодо сутності людського існування. Поняття пограничних ситуацій, вибору і свободи волі. Екзистенціалізм Ж.-П. Сартра, А. Камю і художня творчість: ситуації «нудоти», «абсурду», можливості образного мислення.


ТЕМА XIII. Колізія модерну і постмодерну у сучасній філософії і культурі.

Просвітницько-модерне і сучасне уявлення про засади і форми організації суспільного життя. Комунікативне розумінні побудови суспільства. Поняття соціальних і етичних норм та загальнокультурних цінностей. Сучасна етика відповідальності. Поняття модерну і постмодерну в сучасній філософії та мистецтвознавстві. Модерн і модернізм як окремі визначення культурного життя. Суспільні, культурні і екзистенціальні напрями сучасної критики модерну. Постмодерн як заперечення ідеалів модерну і як сучасне розуміння культурного буття людини. Відродження та розвиток антропософського і езотеричного світогляду в сучасній культурі. Ідеали національно-культурного відродження у культурі постмодерну. Постмодерн і образи майбутнього.











Литература до спецкурсу:

«Онтологический поворот в современной философии»


1*. Р. Декарт. Метафизические размышления. (Размышление 1, 2, 3) Любое издание.

2*. И. Кант. Критика чистого разума. §§ 15-19. (Соч. в 6-ти томах. Т.3. М., 1964)

3*. В. Дильтей. Введение в науки о духе. (Зарубежная эстетика и теория литературы XIX-XX вв. Трактаты, статьи, эссе. М.: МГУ, 1987. с. 108-134.)

4*. Гуссерль Э. Феноменология. («Логос», №1. М.: МГУ, 1991.)

5*. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. («Вопросы философии», 1992, с. 164-170.)

6*. М. Хайдеггер. Что такое метафизика? (Новая технократическая волна на Западе. М.:Прогресс, 1986. с. 31-44.)

7*. М. Хайдеггер. Время картины мира. (Там же. с. 93-118.)

8. М. Хайдеггер. Цолликонеровские семинары. («Логос», М., 1992, №3 (1), с. 84-89.)

9. М. Хайдеггер. Письмо о гуманизме. (Проблема человека в западной философии. М.: Прогресс, 1988, с. 314-356.)

10*. Мамардашвили М. К., Соловьев Э. Ю., Швырев В. С. Классика и современность: две эпохи в развитии буржуазной философии. (Философия в современном мире. Философия и наука. Критические очерки буржуазной философии. М. Наука, 1972, с. 28-55.)

10а*. Они же. Классическая и современная буржуазная философия. («Вопросы философии», 1970, с. 23-38.)

11. Г.-Г. Гадамер. Истина и метод.

12. В. А. Лекторский. Субъект, объект, познание. М.: Наука, 1980. с. 73-111.

13. Филатов В. П. Об идее альтернативной науки. (Заблуждающийся разум? Многообразие всенаучного знания)

14. Быстрицкий Е. К. Научное познание и проблема понимания. К.: Наук. думка, 1986, с. 50-61.

15. Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение культура, бытие. К., 1991, Введение; Гл.1, §1; Гл. 3, §1; Вместо заключения.

16. Мировоззренческая культура личности. К. 1984, Гл. 3.


* — Первоисточники, выносимые на экзамены.








СПЕЦКУРС:

«Онтологический поворот в современной философии»


ВОПРОСЫ ДЛЯ ПОДГОТОВКИ;

1. Общая характеристика западноевропейской философии самосознания (философии рефлексии).

2. Трансцендентальная структура человеческого опыта.

3. Идея корреляции Я (Ego) и мира (предмета).

4. Генезис понятия субъекта как Я (Ego cogito) в новоевропейской философии.

5. Синтетическая функция самосознания в человеческом опыте.

6. Понятие объекта в новоевропейской философии.

7. Субъектно-объектная дихотомия как философская абрревиатура отношения человека к миру.

8. Проблема объективности в человеческом опыте.

9. Философское понятие знания. Абсолютное знание. Идеал беспредпосылочного знания.

10. Идея трансцендентального исследования в философии.

11. Понятие картины мира. Научная картина мира как идеал научного познания и классической новоевропейской философии.

12. Общий смысл понятий объективной реальности, субъективной реальности, действительности.

13. Основные онтологические допущения классической новоевропейской философии.

14. Критика концепции Я как основания познавательного опыта в методологии гуманитарно-исторического знания (Geisteswissenschaft) В. Дильтея.

15. Понятие бытия. Бытие и существование.

16. Бытие-в-мире как титул неклассического понимания позиции человека в мире.

17. Понятие Dasein. Фактичность как характеристика бытия человека в мире.

18. Понятие экзистенции. Категории и экзистенциалы человеческого бытия.








Повернутися до головної сторінки